Міністерство освіти і науки України

Управління освіти Голосіївської районної

в місті Києві державної адміністрації

Школа І-ІІІ ступенів № 36 імені С. П. Корольова місто Київ

Звіт практичного психолога

про участь у І етапі дослідно-експериментальної роботи за темою

«Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти в умовах загальноосвітнього навчального закладу» на базі школи

І-ІІІ ступенів №36 імені С.П.Корольова міста Києва на 2015-2020 роки

Підготувала

практичний психолог школи І-ІІІ ступенів

№ 36 імені С. П. Корольова м. Києва

кандидат психологічних наук

Литвиненко Олена Олександрівна

Київ 2015
Зміст

	Вступ	3
1.	Теоретичні засади психологічного супроводу експериментальної роботи у школі	5
2.	Методологічні засади психологічного супроводу експериментальної роботи у школі	7
3.	Основні результати психологічного супроводу реалізації І етапу експериментальної роботи у школі	10
	Висновки	13
	Додатки	14

Вступ

Чільне місце у будь-якому суспільстві, безперечно, посідають проблеми виховання у дітей та юнацтва позитивного ставлення до власної країни, національно-патріотичної самосвідомості, формування соціальної відповідальності, толерантності та дбайливого відношення до рідного краю.

Проблема розвитку національно-патріотичної самосвідомості, як одного з важливих збудників соціальної активності індивіда останнім часом привертає до себе увагу чисельних вчених – спеціалістів в області психології, педагогіки, філософії, соціології, політології. Патріотизм вивчається сучасною наукою з позицій декількох підходів: як моральна риса особистості (Б. С. Братусь, В. В. Гонеєва, О. А. Журавльова, Г. О. Фроловський та ін.); як особистісна і соціальна цінність (В. Г. Алексеєва, О. А. Журавльов, У. Л. Колб, В. І. Руденко та ін.); як ціннісно-смислове утворення (Г. С. Асмолов, А. В. Битюєва, Л. Є. Душацький, Д. О. Леонтьєв та ін.); як спрямованість особистості (О. І. Агеєв, І. М. Бровер, В. О. Биков, О. В. Голубев, С. Т. Смольков, М. О. Шкарата та ін.); як потреба і мотив (Р. Р. Бибріх, І. О. Васильєва, Л. Є. Душацький, С. Б. Каверін, В. Л. Позняков та ін.); як ставлення (Л. І. Божович, Н. І. Ільїн, Н. О. Левіна, В. Н. Косирьов, М. І. Старов та ін.).

У сучасній науці можна виокремити чотири основних підходи до розуміння національно-патріотичної самосвідомості: психологічний, соціально-філософський, соціологічний та ідеологічний. В межах психологічного підходу даний концепт пояснюється як стійке позитивне ставлення людини до власної країни, її історії та культури, прийняття її, активна і позитивна участь в збереженні та примноженні кращих надбань попередніх поколінь. Будучи наділеною усіма властивостями психологічного ставлення, національно-патріотична самосвідомість в межах даного підходу розглядається як трикомпонентна структура, що включає в себе когнітивний, афективний та конативний компоненти (Б. С. Братусь, В. М. Косирев, Н. О. Левина, М. І. Старов та ін.). З позицій соціально-філософського підходу національно-патріотична самосвідомість розглядається як відображення духовної культури індивіда та суспільства в цілому (О. О. Журавльова, В. Б. Ольшанський, В. І. Руденко, Г. О. Фроловський та ін.). Своєю чергою соціологічний підхід трактує її як морально-емоційний зв'язок, єдність географічних, культурних, естетичних та історичних характеристик (В. Г. Алексеєва, У. Л. Колб, І. О. Мазняк та ін.). Нарешті, в межах ідеологічного підходу національно-патріотична самосвідомість постає як мотивація до діяльності в інтересах власної країни. При цьому патріотизм може виступати в якості ідеологічної основи, духовної ідеї, або національної самосвідомості.

В межах дослідно-експериментального проекту, що реалізується у школі І-ІІІ ступенів № 36 ім. С. П. Корольова міста Києва відбувається формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти.

Реалізація експериментальної роботи у школі – це не лише нові надбання, досягнення і успіхи, але й серйозний стрес для усіх людей, задіяних у цьому процесі: вчителів, учнів та їх батьків. Саме тому, кожен етап цього процесу відбувається під пильним наглядом практичного психолога, який не лише відслідковує динаміку основних змін, але й надає кваліфіковану допомогу усім, хто її потребує.

Теоретичні засади психологічного супроводу

експериментальної роботи у школі

Якісно інша, порівняно з традиційною системою освіти, атмосфера інноваційної експериментальної діяльності, передбачає нові комплексні вимоги не лише до психофізичної конституції та інтелектуальних можливостей учасників експериментальної діяльності, але і до їх соціально-психічного рівня. Різноманітні аспекти можливих проблем пристосування дітей і дорослих до цих вимог слугують основою для психологічного супроводу організації дослідно-експериментальної діяльності з найперших її етапів.

Основними задачами психологічного супроводу першого етапу експериментальної діяльності можна сформулювати наступним чином:

¾ розробка критеріїв та підбір необхідних діагностичних методик для проведення психологічного моніторингу експериментальної діяльності;

¾ розробка практичних рекомендацій та розвиваючих заходів за результатами проведених діагностичних досліджень.

Психологічний супровід реалізації експериментального проекту у

школі відбувається за чотирма основними напрямками:

¾ діагностика рівня національно-патріотичної самосвідомості учнів на різних етапах реалізації проекту;

¾ діагностика та корекція (у разі необхідності) ставлення вчителів до реалізації проекту;

¾ діагностика та корекція (у разі необхідності) ставлення батьків учнів до реалізації проекту;

¾ індивідуальні консультації учнів, їх батьків та вчителів.

Для роботи за першими трьома напрямками нами було створено авторські методики та опитувальники. З їх допомогою визначався рівень національно-патріотичної самосвідомості учнів, а також ставлення їх батьків та вчителів до експериментальної роботи у школі.

В межах останнього напрямку було проведено ряд індивідуальних та групових консультативних і корекційних занять з усіма учасниками експерименту. Їх основною метою стало зниження рівня тривожності та фрустрації, а також підвищення рівня психоемоційного благополуччя вчителів, учнів та їх батьків.

Участь практичного психолога в інноваційній роботі об’єктивно призводить до розвитку психологічної служби школи. В результаті цього, психолог постійно стикається з необхідністю розвитку та вдосконалення моделі власної професійної діяльності. Таким чином, реалізація експериментальної роботи в школі передбачає підвищення рівня знань, умінь та навичок не лише в учнів, але й у всіх фахівців, задіяних у цьому проекті.

Методологічні засади психологічного супроводу експериментальної роботи у школі

Методологічний супровід першого етапу реалізації експериментальної роботи в школі передбачав визначення актуального рівня національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти , а також діагностика ставлення їх батьків та учителів до дослідно-експериментальної роботи у школі.

Незважаючи на множинність підходів до визначення національно-патріотичної самосвідомості засобами аерокосмічної освіти , питання ролі і місця цього ціннісно-смислового утворення в структурі особистості підлітка та можливості його діагностики залишаються недостатньо розробленими.

Зважаючи на те, що реалізація експериментальної програми передбачає формування національно-патріотичної самосвідомості засобами аерокосмічної освіти, нами було розроблено та апробовано Опитувальник ставлення до власної країни.

Метою його розробки стало створення надійного та валідного інструменту для оцінки ставлення підлітків до країни, в якій вони живуть.

Досягнення мети стало можливим за рахунок реалізації наступних задач: 1) вивчення теоретичного поля досліджуваної проблеми; 2) визначення формату запитання; 3) створення масиву запитань спрямованих на діагностику ставлення до власної країни; 4) виокремлення груп факторів, за якими проводитиметься діагностика; 5) відбір обмеженої кількості запитань з загального масиву, з урахуванням відповідних факторів; 6) проведення пілотажного дослідження; 7) аналіз отриманих матеріалів та остаточне оформлення опитувальника.

Усі попередньо розроблені запитання були зведені у єдиний масив з метою виявлення універсальних та узагальнених вимірів, у яких можуть розташовуватися досліджувані явища. Для пошуку універсальних характеристик текстів використовувався метод головних компонент з облімін (oblimin) обертанням. Зазначимо, що в нас не було гіпотези про незалежність потенціальних факторів, тому було обрано тип обертання облімін, який може виявити як залежні, так і незалежні фактори.

Для визначення кількості головних компонентів було використано метод паралельного факторного аналізу. Згідно цього методу, будується стандартний графік зменшення власних значень факторів (емпіричні власні значення), а паралельно до нього графік зменшення навантажень для випадково генерованих даних (теоретичні власні значення). Обирається кількість факторів, яку відсікає графік теоретичних власних значень на лінії емпіричних значень.

За нашою гіпотезою, факторів повинно бути 3 («емоційний настрій людей», «захищеність життя», «привабливість для іноземців»). Ця структура майже повністю підтверджується факторним аналізом, але фактор «захищеність життя» розпадається на 2 фактори: «безпека проживання» та «перспективи подальшого життя». Фактор 1 («емоційний настрій людей») розкриває 31% загальної варіативності показників; фактор 2 («безпека проживання») – 19% варіації змінних; фактор 3 («перспективи подальшого життя») – 16%, а фактор 4 («привабливість для іноземців») – 12%. Загалом, модель з 4-х факторів розкриває 78% сумісної варіації показників, які до неї входять, що є високим результатом.

Кожен фактор розкривався за рахунок чотирьох запитань, відповіді на які передбачали оцінку за п’ятибальною шкалою, де 1 – точно «ні», 2 – скоріше за все «ні», 3 – важко сказати, 4 – скоріше за все «так», 5 – точно «так».

Надійність та достовірність результатів опитувальника забезпечувались теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, перевіркою його надійності та валідності, поєднанням якісного і кількісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки й застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Для дослідження ставлення батьків учнів та вчителів до експерименту нами було розроблено три експрес-опитувальника. Перший з них призначався для батьків та був спрямований на визначення одного з трьох типів батьківського ставлення до роботи, що ведеться у школі. Цими типами є наступні:

1) відкритість інноваціям – позитивне ставлення до змін, переконання, що для вдосконалення системи освіти педагогам необхідно постійно впроваджувати нові методи та способи передачі знань, віра в те, що конкретно для їх дитини залучення до експерименту буде корисним і цікавим;

2) поміркований традиціоналізм – середньо-позитивне ставлення до новацій, переконання, що корисними можуть бути лише поодинокі нововведення, при загальній системі традиційної освіти;

3) різкий консерватизм – однозначно негативне ставлення до будь-яких нововведень, тверде переконання, що ефективними педагогічними методами можуть бути лише ті, які перевірені багаторічною практикою.

Крім цього, опитувальник дозволив виявити гіпотетичний приріст успішності учнів (з точки зору батьків), у разі залучення їх до експерименту, тобто те, наскільки знизиться, чи підвищиться їх успішність, якщо вони будуть вчитися за програмами, видозміненими в контексті експериментальної роботи.

Наступні два опитувальника були призначені для вчителів: один для визначення первинного ставлення до експерименту, а інший – для діагностики динаміки змін цього ставлення на різних етапах експериментальної роботи. За результатами опитування кожен педагог продемонстрував приналежність до однієї з трьох груп, які відповідають групам, що виокремленні у опитувальнику для батьків (відкритість інноваціям, поміркований традиціоналізм, різкий консерватизм).

Результати проведених досліджень представлені у наступному розділі даного звіту.

Основні результати психологічного супроводу реалізації І етапу експериментальної роботи у школі

Перед початком експериментальної діяльності, спрямованої на формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти, нами було проведене первинне визначення ставлення до власної держави. Участь у дослідженні прийняли учні 8–10 класів. Результати представлено на рис. 1.

Рис. 1. Ставлення учнів 8–10 класів до власної країни

Як видно з рисунку, найбільш високі показники продемонстрували учні 9‑х класів. Серед них найбільша кількість тих, хто ставиться до своєї країни максимально позитивно (9%) і найменша – тих, хто ставиться різко негативно (5%). Результати учнів 8-х класів багато в чому схожі на показники дев’ятикласників, проте, серед них більше тих, хто ставиться до своєї країни різко негативно (12%). Що ж стосується учнів 10-х класів, то вони продемонстрували найнижчі результати: серед них найменша кількість тих, хто ставиться до своєї країни максимально позитивно (5%), та найбільша – тих, хто ставиться різко негативно (14%).

Такими були результати у березні 2015 року, до початку експериментальної роботи. Наступне дослідження, заплановане на березень 2016 року, дозволить відстежити зміни, які відбулися у національно-патріотичній самосвідомості учнів на перших етапах експериментальної роботи.

Реалізація експерименту передбачала також діагностику ставлення педагогів школи до роботи, що має вестися. З цією метою було проведено два анонімних опитування вчителів: одне перед початком роботи у березні 2015, а інше – через півроку, у вересні 2015. Результати представлено на рис. 2.

Рис. 2. Ставлення вчителів до експериментальної роботи у школі

Дані, приведені на рис. 2, свідчать, що до початку експериментальної роботи ставлення до неї було більш поляризованим: 60% вчителів продемонструвало відкритість інноваціям, а 25% – різкий консерватизм. Після ж піврічної роботи у рамках експерименту ставлення вчителів стало більш усередненим – показники відкритості інноваціям та консерватизму знизились, відповідно, до 55% і 20%, а показники поміркованого традиціоналізму значно підвищились (з 15% до 25%).

Ці результати можуть бути викликані тим, що у ході дослідно-експериментальної роботи, педагоги стикнулись з першими труднощами та втратили деякі ілюзії, тому зменшилась кількість осіб, безумовно відкритих інноваціям; з іншого ж боку, вони зрозуміли, зміни, які відбуваються не є катастрофічними та не знижують продуктивності їх трудової діяльності, тому різких консерваторів теж поменшало.

Відповідні дослідження будуть проводитись двічі на рік, що дозволить постійно відслідковувати динаміку учительського ставлення до експериментальної роботи, яка реалізується у школі.

Схоже опитування було проведене перед початком експерименту і серед батьків учнів. Результати його представлено на рис. 3.

Рис. 3. Ставлення батьків учнів до експериментальної роботи у школі

Переважна більшість батьків продемонструвала відкритість інноваціям та позитивне ставлення до змін. Таким чином, у ході реалізації експериментальної роботи батьки учнів можуть виступити надійними союзниками педагогів.

При цьому, відповідаючи на запитання, щодо гіпотетичного приросту продуктивності навчання учнів, більшість батьків (57%) продемонстрували упевненість, що успішність їх дітей жодним чином не зміниться (див. рис. 4).

Рис. 2. Гіпотетичний приріст продуктивності у роботі учнів

(з точки зору батьків)

Тобто, науково-дослідну роботу, яка ведеться у школі, вони трактують як додаткову позаурочну активність, не здатну впливати на основну (навчальну) діяльність їхніх дітей.

Висновки

За результатами проведеної роботи можна сформулювати наступні висновки:

1. Проведення у школі науково-дослідної роботи – це не лише розширення кола педагогічних можливостей вчителів та формування додаткових знань, умінь і навичок в учнів, але й суттєвий стрес для усіх осіб, задіяних у даному процесі. Тому, всі етапи реалізації експериментального проекту мають проходити під пильним наглядом практичного психолога.

2. Психологічний супровід проведення у школі дослідно-експериментальної роботи з теми: «Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти» відбувається за чотирма основними напрямками: 1) діагностика рівня національно-патріотичної свідомості учнів на різних етапах реалізації проекту; 2) діагностика та корекція (у разі необхідності) ставлення вчителів до реалізації проекту; 3) діагностика та корекція (у разі необхідності) ставлення батьків учнів до реалізації проекту; 4) індивідуальні консультації учнів, їх батьків та вчителів.

3. Для роботи за першими трьома напрямками нами було розроблено ряд методик, таких як: методика визначення ставлення старшокласників до власної країни, опитувальники ставлення вчителів до експерименту на різних етапах його реалізації, опитувальник ставлення батьків учнів до експерименту. В контексті роботи за четвертим напрямком, на нами ведеться постійна консультативна, тренінгова та корекційна робота.

4. З допомогою розроблених методик нами було проведено ряд досліджень та отримано масив емпіричних даних, які дозволяють визначити, наскільки комфортною є експериментальна робота для людей, залучених до неї, а також встановити її загальну ефективність.

5. Психологічний супровід є постійним і безперервним та буде продовжуватись протягом усього часу реалізації у школі дослідно-експериментальної роботи з теми: «Формування національно-патріотичної самосвідомості учнів засобами аерокосмічної освіти».