Сьогодні востаннє 11-класники прийшли звичайною дорогою на уроки. Тепер уже в них зовсім інший буде шлях. Про те, яким він буде, важко сказати, але хочеться вірити, що він буде не тернистим.

Важко сказати, у кого сьогодні більше свято в учнів чи вчителів.Що важче, навчатися чи вчити? Напевне, і те, і інше потребує чималої душевної сили і прагнення до знань. Але професія вчителя вимагає ще одного виняткового вміння – відчути кожного учня частинкою самого себе.

Свято останнього дзвоника пройшло в теплому родинному колі. З привітанням виступив директор школи Фещенко Сергій Миколайович. З напутнім батьківським словом звернулася до одиннадцятикласників мама Люсіне Прощаликіна.

За шкільною традицією, класний керівник - Сергій Володимирович, одинадцятикласникам на згадку про шкільні роки розбив горщик, з якого їли кашу впродовж 11 років.

Наймолодші жителі шкільної планети №36 -першокласнички привітали одиннадцятикласників веселими та влучними словами для кожного випускника. Із словами вдячності школі виступили одинадцятикласники.

Ми віримо, що удача і щастя будуть для наших учнів вірними супутниками на життєвій дорозі, а чарівна музика Дитинства звучатиме у серці переливчастою піснею шкільного дзвінка. Він – як рубіж між дитинством і дорослим життям.

Позаду – тисячі великих і малих подій, з яких було зіткане шкільне життя.

Навчання в школі – невелика відстань в житті людини, але яка вона об'ємна! Незчулись, як за плечима залишилося дитинство, а на видноколі замайоріла юність. Новим змістом наповнилися слова: дружба, вірність, совість, честь, кохання…

Відійшло дитинство, промайнуло, як миттєвість, і ось уже – дорослі юнаки й дівчата, стоїте на порозі самостійного життя. А позаду залишаєте теплі, світлі, радісні, дитячі спогади безтурботного шкільного життя.

Шкільна родина бажає Вам світлої та щасливої дороги!

Назад (на головну сторінку)