26.04.2023 Чорнобиль не має минулого

Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде...
Лиш пам'ять усе пам'ятає.

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою.... Саме в цю ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

О першій годині 24 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я.

Першим, у кого зупинилося в мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли.... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він. Валерій Ходемчук...

У пам'яті народній довічно викарбувані імена:
Володимира Правика,
Миколи Вашука,
Василя Ігнатенка,
Віктора Кибенка,
Миколи Титенка,
Володимира Тишури - перших, хто собою закрив вогонь. Ми пам'ятаємо!

Сьогодні , в знак вшанування пам'яті трагедії, в школі пройшли години спілкування в 1-11 класах "Дзвони Чорнобиля", виставка дитячого малюнку "Ми пам'ятаємо", представлена тематична інсталяція, спеціальний випуск шкільного радіо "Меридіан", Хвилина мовчання.